Лінія Маннергейма - Отче

2015-й. Рання весна. За спальними районами точиться війна. Цінність одна і присяга одна. Сонними кварталами ходить сатана. Юні перекупники вантажать свій товар. Добра робота, перехоплений навар. Виносять конфіскат на опівнічний перон. Довго не спатиме спальний район. Теплий травень. Солодкі дощі. Пресвітер молиться за упокій душі. Діти свободи, що й дітьми не були, Підходять до батюшки, ховаючи стволи. Отче, говорять, бач яка біда. Час кислотою усіх нас виїда. Час нас валить невідомо чому. Стояли й говорили, ніби рідному, йому: Отче, злочин точе проти ночі. Дивитися в очі ніхто не хоче. Довкола, отче, паліччя вовче. Що нам пророче слово, короче. 2 куплет: Добрий пресвітере печальних часів, Пахне смертю з прикордонних лісів. Мова – як цитати з біблійних віршів. Небо захлинається від літніх дощів. Збирай наші душі, неначе гриби. Точні документи героїчної доби. Невидима статистика всіх тих, хто помер. Дитячі спогади формуються з химер. Пресвітер щоранку приїжджає на район. Пресвітер рахує наркоманів, як ворон. Пресвітер повертається без добрих вістей. Пресвітер заговорює до хворих дітей. Ідіть за мною всі, хто без віри і надії, Всі, хто пережив всі останні події, Всі, кому немає більш за що тут триматись: Смертники околиць, сироти із матриць.