Артем Лоик - Є

Тут немає тебе Тут немає тебе Тут немає тебе Небо зверху, як ковдра Накриває, де я був Не змія вже, а кобра З номерованих яблук I смачніші десяті В ілюзорній еліті Ти кусаєш де сядеш Спершу їх, потім лікті Ставиш лайки у церкві I вміщаєшся в пости I знімаєшся в селфі I чекаєш на оскар Проповідуєш комент Мрієш золоті картки I крокуєш до коми Та, яка буде крапка По містам, по кімнатам По суботам веселий Вкритий небом і матом I закоханий в себе Вічно бідний і хворий Від дивану до столу Де тобі все навколо Каже три німих слова Тут немає тебе Тут немає тебе Тут немає тебе Сонце зверху, як пічка Жарить наші бажання А життя наше — річка З красномовними мовчанням По трибунам, по схемам По пісням і по віршам Ми кричали по сценам Та сказати не вийшло Танцювали, кружили С першим подихом, криком А виходило — жили Та виходило рідко Рятували, вбивали Працювали і крали I літали бувало Та частіше Ікари Що зробили, навіщо Бігли, бились до жару Невдоволені тим, що За хвилину бажали!? Де ми в світі лиш пазли Чи світ пазлами в мозку І до кого я, власне Дуже страшно і просто, — Тут немає тебе... До жаху і до втоми Кожен пройдений день Перепитую вдома Як немає то де Справжній я, а не зомбі? А той справжній іде Лиш піснями назовні Тут немає тебе Тут немає тебе Тут немає тебе